中信建投砸盘挫伤市场信心 新三板业务涉及三大违规
| Антрополог?я |
|---|
 |
 Категор?я ? Портал |
Антрополог?я права — наукова та навчальна дисципл?на, яка досл?джу? процеси юридизац?? людського ?снування, притаманн? кожному ?сторичному типу цив?л?зац??, шляхом анал?зу усних або письмових пам'яток права та прагне досл?дити законом?рност?, як? ? основою соц?ального ? правового побуту сусп?льства.
Правова антрополог?я — сфера правових знань ? система теоретичних п?дход?в, спрямованих на висв?тлення вза?мов?дносин людини з правовою реальн?стю[1].
Антрополог?я права вивча? правове буття людства (? складових його етн?чних груп, народ?в, нац?й) на вс?х стад?ях розвитку цього буття, в?д арха?чних до сучасних.
Предметом антрополог?? права ? правов? системи ? в ц?лому весь комплекс правових явищ: правов? норми, правов?дносини, ?де? ? уявлення про право, правов? ?нститути, процедури ? способи регуляц?? повед?нки, захисту порядку, вир?шення конфл?кт?в, як? складаються в р?зних сп?втовариствах (перв?сних, традиц?йних, сучасних), у р?зних етнос?в (народ?в, нац?й), в р?зн? епохи ? в р?зних рег?онах св?ту.
П. а. перепл?та?ться з проблематикою акс?олог?? права (людськ? ц?нност? в прав?), онтолог?? права (в?дображення людського буття у прав?), антрополог?чно? школи крим?нального права (погляд на людину кр?зь призму ?? вроджено? здатност? до злочинних д?янь) та ?нших дисципл?н[1].
У досл?дженн? проблем правово? антрополог?? добре зарекомендував себе акс?олог?чний п?дх?д. Основним поняттям акс?олог?? ? поняття ц?нност?. Зупин?мося на деяких моментах його ?стор??.
Найб?льш фундаментальне воно розроблене в н?мецьк?й класичн?й ф?лософ??, особливо в ?. Канта. Власне, лише в межах розроблено? Кантом системи ф?лософських категор?й виявилося можливим розкрити зм?ст поняття ц?нност? у вза?мному зв'язку з ?ншими, спор?дненими з ним, поняттями.
Близьким до поняття ц?нност? у Канта було поняття добро? вол?. В?н визначав його як волю, яка ? доброю не через те, що вона нада? руху або викону?; вона ? доброю не через свою придатн?сть до досягнення яко?-небудь поставлено? мети, а т?льки завдяки вол?нню, тобто сама по соб?. Розглядувана сама по соб?, вона повинна ц?нуватися незр?внянно вище, н?ж усе, що могло б бути коли-небудь зд?йснене нею на користь яко?сь схильност? та, якщо завгодно, нав?ть на користь ус?х схильностей, разом узятих. Якби нав?ть через особливу немил?сть дол? ця воля була б зовс?м не в змоз? досягти сво?? мети; якби за вс?х намагань вона н?чого не домоглася ? залишалася б т?льки одна добра воля, — то все ж вона виблискувала б под?бно до коштовного каменя сама по соб? як щось таке, що м?стить у самому соб? свою повну ц?нн?сть.
Добра воля ма? певну спрямован?сть. Якщо мова йде про спрямован?сть людини до чогось, то передбача?ться, що ?сну? мета ц??? спрямованост?. Що ж ? метою добро? вол?? За Кантом, нею е людина. ?Тепер я тверджу: людина ? взагал? усяка розумна ?стота ?сну? як мета сама по соб?, а не лише як зас?б для будь-якого застосування з боку т??? чи ?ншо? вол??.
Одначе п?дх?д до людини як мети передбача?, що все, що знаходиться поза людиною, вс? предмети схильностей, предмети ?? потреб мають п?дпорядковане значення, вони ?… мають лише зумовлену ц?нн?сть, тому що якби не було схильностей ? потреб, як? на них ?рунтуються, то й предмет не мав би н?яко? ц?нност??. Тут Кант уже розкрив зм?ст поняття ц?нност?, той напрямок конкретизац?? зм?сту цього поняття, який у майбутньому виявився головним, тобто в?н установив зв'язок м?ж поняттями ?ц?нн?сть?, ?схильн?сть?, ?потреба?.
?Сам? ж схильност? як джерела потреб мають наст?льки мало абсолютно? ц?нност?, заради яко? сл?д було б бажати ?х самих, що загальне бажання, яке повинна мати кожна розумна ?стота, — це бути зовс?м в?льною в?д них?. Виходить, що й тут Кант, спираючись на глибоку ?сторико-ф?лософську традиц?ю, ориг?нально тлумачив ? сам? схильност? — ув?льнення самого себе в?д марноти, метушн?, звичок, бажань тощо. В остаточному п?дсумку виявля?ться, що схильност?, потреби мають сенс лише наст?льки, наск?льки вони повинн? служити людин?. Вони важлив? не сам? по соб?, людина не повинна ставати рабом цих схильностей.
Висновок, що його робить Кант з усього викладеного вище, поляга? в тому, що ц?нн?сть ус?х предмет?в, як? ми здобува?мо через наш? вчинки, завжди зумовлена. ?Предмети, ?снування яких хоч ? залежить не в?д нашо? вол?, а в?д природи, мають, однак, якщо вони не над?лен? розумом, т?льки в?дносну ц?нн?сть як засоби ? називаються через це речами, тод? як розумн? ?стоти називають особами, оск?льки ?хня природа вже вир?зня? ?х як ц?л? сам? по соб?, тобто як щось, що не сл?д застосовувати лише як зас?б, отже, позаяк обмежу? всяку сваволю (? склада? предмет поваги)?.
П?дбиваючи п?дсумок кант?вського анал?зу поняття ц?нност?, сл?д в?дзначити, що найб?льш важливим тут ? те, що це поняття у власному розум?нн? в?н сп?вв?дносив ?з людиною як метою, ?? розвитком, а такий аспект ц?нност?, як корисн?сть, поняття зумовлено?, в?дносно? ц?нност? — з? св?том природи, бажань. Основну увагу в?н звертав на суб'?ктивний аспект ц?нност?, хоча в?дм?чав ? наявн?сть об'?ктивного аспекту, що його, вт?м, детально не розробляв. Запропонована ?. Кантом концепц?я ц?нност? добре розкрива? суб'?ктивний аспект ц?нност?, ?? внутр?шню людську природу, ? меншою м?рою торка?ться об'?ктивного аспекту, об'?ктивних п?двалин.
Н?мецька класична ф?лософ?я в?д Канта до Гегеля сприйняла саме кант?вську концепц?ю. Фей?рбах, хоча в?н принципами побудови ф?лософсько? системи в?др?знявся ? в?д Канта, ? в?д Ф?хте, ? в?д Шелл?нга, ? в?д Гегеля, включав кант?вську концепц?ю до свого антрополог?зму.
Вс? основн? теч?? ф?лософ?? XX ст. к?нець к?нцем виявляються або конкретизац??ю тих проблем, що були нам?чен? в н?мецьк?й класичн?й ф?лософ??, або ж розробляються через протиставлення сво?? проблематики т?й проблематиц?, яка була сформульована в ц?й ф?лософ??.
Н?мецька класична ф?лософ?я виявилась основоположною для розроблення проблеми ц?нностей у р?зних ф?лософських напрямах. Позитив?зм не сприйняв ??, бо в його межах акцент було зроблено на ?стинност?; антрополог?чна проблематика, ц?нн?сть як характеристика суб'?ктивно? д?яльност? були штучно винесен? за меж? ф?лософського п?знання. Через проголошену ним програму позитив?зм в?дмовився в?д анал?зу внутр?шнього, духовного начала ц??? д?яльност?, в?дкинув ?? до сфери психолог??, а категор?альний ф?лософський анал?з затаврував як ?метаф?зику?.
Ф?лософське розум?ння ц?нност? намагався розвинути К. Маркс. В?н виходив ?з зв'язку ц?нност? з корисн?стю. Людина, писав Маркс, ставиться до предмет?в зовн?шнього св?ту як до засоб?в задоволення ?? потреб. Проте люди не починають ?з того, що ?стоять у цьому теоретичному в?дношенн? до предмет?в зовн?шнього св?ту?, а активно д?ють, оволод?вають за допомогою д?? певними предметами зовн?шнього св?ту ? в такий спос?б задовольняють сво? потреби". ?ншими словами, люди зд?йснюють виробництво. А ця ?хня житт?д?яльн?сть необх?дно спира?ться на п?знання. Багаторазове повторення виробничого процесу приводить до того, що здатн?сть р?зних предмет?в ?задовольняти потреби? людей в?дбива?ться в ?хньому мозку, люди навчаються ? ?теоретично? в?др?зняти зовн?шн? предмети, як? служать для задоволення ?хн?х потреб, в?д ус?х ?нших предмет?в". Люди прагнуть зберегти предмети, що задовольняють ?хн? потреби, у сво?му волод?нн?. Вони ?називають ц? предмети ?благами“ або ще якось, що означа?, що вони практично вживають ц? продукти, що продукти для них корисн??.
Що ж до корисност?, то Маркс звернув увагу насамперед на ?? об'?ктивн?сть, бо корисн?сть обумовлю?ться властивостями самих речей: ?Корисн?сть реч? робить ?? споживною варт?стю. Але ця корисн?сть не висить у пов?тр?. Зумовлена властивостями товарного т?ла, вона не ?сну? поза цим останн?м. Через це товарне т?ло, як-от зал?зо, пшениця, алмаз ? под., само ? споживна варт?сть, чи благо?.
Маркс?в анал?з ц?нност? й корисност? у ф?лософському план? пос?дав важливе м?сце в д?алектико-матер?ал?стичному вченн?. Досить нагадати, що в?дм?нност? в потребах та орган?чно пов'язаних ?з ними ?нтересах ? сутн?сним фактором под?лу сусп?льства на протилежн? класи. ?Оск?льки м?льйони с?мей живуть в економ?чних умовах, що в?др?зняють ? ворожо протиставляють ?хн?й спос?б життя, ?нтереси та осв?ту способов? життя, ?нтересам та осв?т? ?нших клас?в, — вони становлять клас?, — зауважив Маркс.
Що стосу?ться людини, то Маркс розглядав ?? з соц?олог?чних засад. В?н в основному акцентував на тому, чим людина зобов'язана сусп?льству, соц?альному середовищу, в надрах якого вона форму?ться ? д??. На думку Маркса, сутн?сть людини визнача?ться сукупн?стю вс?х сусп?льних в?дносин. У сучасну епоху погляди Канта ? Маркса набули розвитку в межах антрополог?чного та соц?олог?чного п?дход?в до людини та ?? ц?нностей.
Соц?олог?я, насл?дуючи Маркса, широко застосову? структурно-функц?ональний метод: людина розгляда?ться як нос?й певних соц?альних функц?й та ролей, ? головною проблемою виступа? ?? пристосування до пан?вних ?нститут?в. Зв?дси така велика увага, що прид?ля?ться ц??ю теор??ю питанням соц?ал?зац?? ?ндив?да, його адаптац?? до сусп?льного середовища, його ?нтеграц?? до т??? чи ?ншо? системи ц?нностей. З цим пов'язан? амб?ц?? тотально? сусп?льно? педагог?ки: сусп?льство повинне виховувати ? перевиховувати людину, а ?нове сусп?льство? — формувати ?нову людину? в потр?бному соб? дус?. Зв?дси в?доме лен?нське висловлювання: ?Не можна жити у сусп?льств? та бути в?льним в?д нього?.
У наш?й кра?н? ф?лософ?я та етика загального ?самов?дданого служ?ння? пан?вному ладу, п?дпорядкування часткового загальному, ?ндив?да — колективу набули статусу беззаперечно? та необговорювано? норми, на варт? яко? стояли вс? засоби державно? влади. Робилось усе для того, щоби виключити будь-як? в?дхилення в?д пан?вно? державно? норми. А ця остання трактувалась як ?дино можлива, оск?льки вважалося, що норми — продукт сусп?льного ладу ? жодних ?нших нормоутворювальних джерел нема та бути не може. Не випадково в наш?й кра?н? так безжально викор?нювалася рел?г?я: проголошуючи вищий, трансцендентний характер головних норм людського буття, вона була п?дставою для критично? здатност? мислення стосовно земно? влади, обмежувала монопол?ю останньо? в сенсотв?рн?й та ц?нн?сн?й сферах.
- В. С. Б?гун. Правова антрополог?я (антрополог?я права) [Арх?вовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопед?я : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (в?дп. ред.) [та ?н.]. — К. : Укра?нська енциклопед?я ?м. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 34. — ISBN 966-7492-05-2.
- Антрополог?я права // Ф?лософський енциклопедичний словник / В. ?. Шинкарук (гол. редкол.) та ?н ; ?нститут ф?лософ?? ?мен? Григор?я Сковороди НАН Укра?ни. — Ки?в : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Антрополог?я юридична [Арх?вовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ